Ікони Мамая
В Україні з глибокої давнини відомі картини, на яких зображено містичну особу, котра за народними переказами носить ім’я – Мамай. Набувши свого значного поширення в Україні народна картина «Козак-Мамай» освячувала чи не кожну українську хату, утворюючи своєрідний сакральний комплекс разом із традиційними іконописними образами. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях. Малювали «Козаків-Мамаїв» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях. Навіть на липових вуликах знаходять його лик.
Згадані картини, на думку сучасних дослідників, виконано в іконографічному стилі з дотриманням певних канонів в символіці центральної постаті та оточуючих атрибутів. Отже ці витвори народного мистецтва є, власне, іконами. Сакральність образу Мамая підтверджує те, що дана езотерична символіка тотожна тій, яка зустрічається на релігійних художніх творах розповсюджених серед народів, які проживають в ареалі розповсюдження Арійських племен та їх культури. Атрибути – символи, що зображено на “Мамаєвих” іконах несуть в собі закодовану інформацію, яка передається через покоління на протязі багатьох століть , сягаючи епохи переселення Аріїв з території України на індійський субконтинент.
На посвячений статус Мамая вказує, передусім, ритуальна поза і зачіска. Подібне медитаційне положення є іконографічним зображенням божеств у східних культурах (зокрема, Будди, Шиви та його іпостасей), що вказує на сакралізованість образу. Чуб, так званий “козацький оселедець”, традиція носіння якого бере початок в арійській культурі (чут), символізує вищі духовні сили. Те, що чоловік, який його має, усвідомив та знаходиться в безпосередньому зв’язку з Богом. Аналогічно до того ,як плід ,за допомогою пуповини , підтримує зв”язок з матір’ю ,знаходячись в її утробі. Саме пуповину , але вже в духовному розумінні єднання з Богом ,символізує пасьмо волосся на маківці голови українця (козака, характерника). Слід звернути увагу на те ,що волосся на голові залишали тільки в місті де у немовлят з народження знаходиться отвір в черепі , так зване “тім’ячко”, або “м”яке місце”, яке з дорослішанням заростає. В езотеричних науках стверджується ,що саме крізь цю точку на голові , людина отримує більшість інформації в перші дні життя. Козаки – косаки брили голову на знак відмови від мирського життя, переходу на шлях духовності та абсолютного аскетизму. У такому контексті чуб слугує засобом ритуального зв’язку з вищими світами, Богом.
Для розуміння значущості Мамая для українського народу, необхідно дати відповідь на головне питання дослідження: Чому українці надали сакральний статус Мамаю, використовуючи його образ, як оберіг від темних сил та усіляких бід , звертаючись за допомогою в повсякденних справах ,нарівні з християнськими святинями? Цей факт є ще одним доказом того, що Мамай не є звичайною людиною, а скоріш божественною сутністю, Аватар, втілення самого Бога.
Мамай - містичний характерник
Відомо з давніх джерел , що Мамай – вчив таємницям характерництва, тобто сам був характерником . Аналіз та правильне розуміння терміну “характерник” – допоможе прочинити деяке світло на це питання та вкаже нам той шлях по якому ми дістанемось остаточної відповіді. Спробуємо знайти , яке значення має поняття ” характерник” та загалом характерництво ,як езотерична філософія та система практик .
Існує декілька версій та вони зовсім не розкривають суті і здаються дещо примітивними , казковими тому ,що більшість дослідників намагаються ототожнити це поняття з сучасними українськими або іноземними словами та знайти таким чином хоч ,який не будь сенс . Зокрема , найчастіше український іменник “Характерник”, виводять від слова грецького походження “характер” та завдяки цим діям гублять ту стежку по якій могли прийти до розкриття глибинної суті характерництва , як феномену та визначної ланки запорізького козацтва . Вище згадане слово вживається в значенні структури стійких, порівняно постійних психічних властивостей, що визначають особливості стосунків і поведінки особи. Очевидно ,що такий підхід не може дати ключ до розуміння цього поняття. Помилка криється в тому ,що слово “характерник” є , насамперед , українським. Якщо бути точнішим – давньоукраїнським і його коріння сягає прамови індоєвропейців , а саме українців – санскриту . Вже доведено іноземними та вітчизняними фахівцями, зокрема археологами, генетиками, філологами, лінгвістами, фольклорологами та ін., що Арії, носії санскриту , є пращурами сучасних українців . Відомо , що з території північного Причорномор”я, племена Аріїв в 2-му тисячолітті до н.е . принесли в Індію свою розвинену культуру та мову .
На наше щастя в цій країні арійська спадщина , а саме санскрит, як сакральна мова священних текстів збереглася в майже незмінному стані до наших часів. Саме уважне вивчення філософії , релігії , езотеричних практик індійського народу та санскриту в контексті української мови та фольклору – надасть ключ до розуміння Мамая та характерництва , а також багатьох загадок Запорізького козацтва і взагалі української історії .
Звернувшись до нашої прамови , знаходимо в основі іменника ”характерник” санскритський корінь “хара” – в ведантизмі та індуізмі одне з імен Шиви та Шакті. В езотеричній традиції індусів, а саме Йозі – Шива (санскр. ???, ?iva, «благий», «милостивий») – божественний, вічний дух, макрокосм. нерухоме чоловіче (духовне) космічне начало, Вища «чиста свідомість», що споглядає динамічне жіноче начало, — пракріті (матерія). Шакті – первинна енергія; сила, потужність, здібність тощо.
Шиву вважають засновником Йоги так само, як і містичний Мамай вважається винахідником давньої, таємної практики та життєвої філософії – характерництва. Можна зробити висновок про те , що слово “характерник” вживалося по відношенню до блаженної , духовно-розвиненої людини ,яка досягла завдяки своїм практикам, вищого стану свідомості і як результат отримавши надлюдські можливості набула певної божественності.
У Ведах говориться про те, що серед арійської варни воїнів кшатріїв) існують загони, основу яких складають махаратхи – могутні бійці, здатні поодинці боротися проти тисяч. Префікс «ма-» в санскриті означає «великий», що означає корінь”хара” вже з’ясовано. Отже беручи до уваги те, що в українській традиції характерники відомі, як містичні воїни, що володіють надзвичайними здібностями, знанням і унікальним бойовим мистецтвом будучи невід”ємною складовою українського аналогу варни кштаріїв – козацтва , стає очевидним наслідування арійських традицій. Виходячи з вище написаного також стає більш зрозумілим саме ім’я Мамай так, як в ньому “Ма” (великий) повторюється ,що може означати ,великий з великих ,тобто – Найвеличніший . Можна зробити висновок про явну тотожність українського Найвеличнішого (Мамая) характерника з індійським Шивою (Хара). Навіть більше , співставивши канонічні зображення Шиви та Мамая побачимо майже стовідсоткову схожість символізму та інформаційного наповнення їх образів і супроводжуючих атрибутів . Саме знання про те ,що символізують атрибути Хари (Шиви) допоможе нам розгадати таємницю містичності образу характерника Мамая.
Визначним атрибутом ,який завжди зображували на іконах з Мамаєм є музичний інструмент – кобза. Аналогічно до української в індійській традиції Шиву зображно з Віною -музичним інструментом ,що дуже схожий за звучанням та формою з кобзою . В цій іпостасі Шива носить ім”я – Сарасваті (Мудрість,знання) і вважається втіленням всіх знань: мистецтв, наук, ремесел і майстерності. Сам музичний інструмент символізує володіння мистецтвами. Кобза (віна) є натяком на те ,що її власник є носієм і передавачем сакральної інформації , тобто займається просвітництвом.
З цього приводу слід згадати давньоукраїнських гуслярів , кобзарів які традиційно були хранителями та оповідачами народного світобачення ,його філософії. Вони носії ведичної духовної традиції стали творцями нашого усного героїчного епосу , дум та історичних пісень, які лишаються неперевершеними творіннями поетичного генія народу й за якими слід вивчати справжню історію України. До речі арійські Веди спочатку викладалися ,виключно , в усній традиції ,від вчителя учню, і тільки значно пізніше були зібрані і записані індійськими брамінами.
На розвинену духовність , а отже божественність характерника Мамая вказують багато інших його атрибутів , котрі, як і атрибути індійського Шиви несуть нам конкретну інформацію та розкривають образ.
Розшифровка Мамая
Спробуємо розшифрувати це закодоване послання. На кожній іконі Мамая зображено спис – символ який означає чоловіче начало; силу, яка дає життя; військову відвагу. Зауважимо що спис завжди зображено за спиною головного образу і ,що найцікавіше тільки в вертикальному положенні . Таким чином відкривається більш глибинна інформація, що прихована в цьому символі , а саме те що він уособлює центральний енергетичний канал , який проходить через внутрішню частину хребетного стовпа, стикаючись в кожному з 8 -ми інформаційно – енергетичних центрів (чакр) по центру хребта людини . Він відомий всім розвинутим езотеричним та містичним вченням світу, яким безперечно було характерництво.
В ведичній традиції цей канал носить назву - сушумна. Він бере початок в основі хребта, в місці розташування Кундаліні (енергія), проходить уздовж спинного мозку і закінчується на верхівці голови,саме там звідки у характерників росте пасьмо волосся відоме в народі , як оселедець. Верхів”я спису ,як стрілка вказує на те ,що свідомість даної особи (Мамая) піднялася по сушумні вверх ,від самої нижчої з чакр до найвищої і розчинилась у Бозі. На те , яким чином ,ця особа досягла вершини духовного розвитку дає відповідь інший невід”ємний атрибут Мамая – шабля (меч,кинджал) . Вона є символом мудрості розрізнення і відсікання людських схильностей .
Невідомі іконописці не нав”язливо підказують нам ,що характерник за допомогою мудрості розрізнення відсік темряву невігластва , ілюзорних знань людства . Ця мудрість отримується за допомогою єдиноспрямованної концентрації (символ кинджал ). Характерник отримує цю мудрість за допомогою незламної сили Волі на, що вказують лук та стріла. Лук символізує силу Волі ,а стріла в іконографії є символом усвідомлення та зосередження уваги. Можна зробити висновок , що за допомогою сили волі , усвідомлення та зосередження уваги Мамай досягає єдиноспрямованої концентрації, отримавши таким чином мудрість розрізнення, Він відсікає людське ілюзорне світосприйняття та спрямовує всю приховану потенційну енергію (Кундаліні) в сушумну , і пройшовши по ній до вершини (Великий Шлях), сягає єдності з Богом.
Далі, безпосередньо за головним образом ікони , та вертикально встановленим списом завжди зображено коня , який має ,в залежності від інформаційного наповнення, чорне або біле забарвлення. В ведично- індійському іконописі поряд з Шивою найчастіше змальовано в одних випадках чорну антилопу або лань ,як символ постійного руху людського розуму , в інших білого вола – керована мужність і відданість. Так, як Мамай є воїном (запорізьким козаком) ,на що вказує рушниця ,яку зображено поблизу нього , то звичайно вищенаведені тварини-символи було замінено більш доречною в цих обставинах твариною . Кінь символізує світло , прудкість думки, інтелект, мудрість, знатність, динамічну силу, спритність, біг часу. Він володіє інстинктивною чуйною звіриною натурою, магічними силами обожнювання . Кінь також символізує щось незруйновне , приховану природу речей. В ведизмі та індуїзмі ця тварина ще виступає тілесним кораблем , а його вершником – Дух . Так ,як на іконах коня прив”язано вудилом (символ управління, обмеження) до списа , то це вказує нам на те що головна постать картини за допомогою сил отриманих ним в процесі підйому свідомості по Великому Шляху (сушумні), як майстерний вершник, приборкав некерований розум ,його складові та прояви , а також своє неслухняне тіло та владно керує ними .
Мамай очистив і приборкав свій розум та пізнав таємну природу речей досягши ,таким чином, безсмертя . На що ,також, вказують предмети ,які зображено поруч , а саме порохівниця , яка має форму півмісяця , чаша та ваза. Саме судина в формі півмісяця символізує контроль над розумом, чаша - очищення та творчу силу . Ваза в арійській традиції – це дорогоцінна судина , яка містить в собі амріту , або нектар безсмертя і означає перемогу над народженням і смертю, духовний тріумф та спасіння .
Таким чином Мамай набуває богоподібності , стає більш божеством ніж людиною. Правильність такого погляду стверджує символ божества , верховності , Бога-творця - шапка, яка також є невід”ємним атрибутом ікони.На деяких малюнках бачимо люстерко , що є символом чистоти Дхарми , “універсального Закону”, або в розширеному понятті, шляху благочестя . На сам кінець , на священну секретність картини вказує торба – символ потаємності , знаходження чогось в чомусь.
Виходячи з вище написаного стає зрозумілим де знаходиться коріння однієї з загадок українського буття, а саме поклоніння Мамаю , нарівні з релігійними святими.
Вся інформація , що прихована в розглянутій символіці ,вказує нам на глибоку спорідненість філософії характерництва , як системи знань та практик з аналогічними практиками Йоги , Тантри , Веданти , що до нашого часу практикуються в Індії .Саме там необхідно шукати ключі до остаточного розуміння феномену характерництва , як невід”ємної і найвизначнішої ланки українського козацтва і загалом історії та культури української нації.
- «Арії вийшли з території України» (Джан Бовле, історик. Цитата з книги «Людина у віках»).
- «Санскритська мова є європейського походження. В Азії вона поширилася тому, що до Індії далеко перед народженням Христа прибули орії з України» (Р. Латґем, дослідник санскриту. Цитата з книги «Етнологія Європи»).
- «Веди – найстародавніший пам’ятник людського ума, яким розпоряджається людство… Оріяни принесли з собою визначені поняття та вірування, які вони продовжували розвивати в Індії. У Ведах обожнюється чарівна природа Оріяни-Скитії-Руси-України» (С.Радгакрішнан, президент Індії, історик).
- «У Ведах немає згадки про банани, оливки, пальми, пустелі, мавп, верблюдів, жирафів, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл. Тобто, про весь той світ, що належить просторові на захід від Уралу і на північ від Чорного моря» (Креґем Кларк, Стюарт Піґґот, англійські дослідники Вед).
- «Україна більш, ніж інші країни Європи та Азії може претендувати бути землею аріїв» (М.Маюмдар, віце-президент Декка університету (Індія), один з найвизначніших дослідників стародавнього світу. Цитата з книги «Історія і культура індійського народу»);
- «У степах Східної Європи і започаткувалася більше, ніж 5000 років тому індоєвропейська мова, її діалекти роз’єдналися на мови, які поширили багато народів світу» (А.Діамонт, мовознавець. Цитата з книги «Історія та оригінальність мови»).
- “Займаючись довгий час порівнянням арійських мов, я прийшов до висновку, що українська мова не тільки старша всіх слов’янських, не виключаючи т. зв. старослов’янської, але й санскриту, грецької, латини та інших арійських” (Міхал Красуцький, мовознавець. Цитата з книги «Древність української мови»).
- Учені тепер вважають Україну найбільш правдоподібною батьківщиною індо-європейців» (Герберт Дж. Мюллер, історик. Цитата з книги «Воля у стародавньому світі»).
- «Материнською землею індо-європейських народів є простори на північ від Чорного моря» (Р.Гіршмен, археолог, історик, професор Сорбонни. Цитата з книги «Іран»)
- «Я бачив пам’ятки аріїв і козаків біля Кременчука, а також у Переяславі… Можу сказати тепер: Україна є прабатьківщиною аріїв» (Арвінд Аллок, директор інституту охорони національних пам’яток Індії) …
Автор: Юрій Денисюк (с)
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"
