Донецьке городище — багатошаровий пам'ятник археології, розташований на високому мисі правого берега річки Уди на південно-західній околиці с. Покотилівка, Харківського р-ну. У відкладеннях культурного шару зафіксовані різноманітні археологічні матеріали в широкому хронологічному діапазоні від епохи бронзи і до давньоруського часу. Городище складається з дитинця та посаду. Найбільшу популярність пам'ятник здобув як літописне давньоруське місто Донець VIII—XIII ст. н. е.., яке згадується в Іпатіївському літописі під 1185 роком і куди, згідно зі «Словом о полку Ігоревім», втік з половецького полону князь Новгород-Сіверського князівства Ігор Святославич влітку 1185 року.
Перші невеликі археологічні розкопки на Донецькому городищі були проведені в 1902 році В. А. Городцовим в ході екскурсії учасників XII Археологічного з'їзду в Харкові. У 1929 році А. С. Федоровський в ході охоронних розкопок на території посаду виявив ряд археологічних комплексів, пов'язаних з ремісничим виробництвом. У 1955 році систематичне дослідження пам'ятника було відновлено експедицією Харківського державного університету під керівництвом Б. А. Шрамко. Масштабні розкопки на території дитинця і прилеглих територіях посада проводилися з 1955 по 1962 рік. У 1978 році охоронні роботи на городищі проводив А. Г. Дяченко. У 2003 році розвідки і розкопки були проведені експедицією Харківського національного університету під проводом В. В. Скирди. В ході багаторічних досліджень на Донецькому городищі був отриманий різноманітний археологічний матеріал в широкому хронологічному діапазоні від епохи пізньої бронзи до Середньовіччя.
Основна маса артефактів на Донецькому городищі відноситься до ранньослав'янської роменської культури VIII-X століть, яку ототожнюють з літописним східно-слав'янським племінним союзом сіверян, і до давньоруської культури Київської Русі X-XIII століть. Ранньослав'янське городище було значно менше городища скіфської епохи і розташовувалося на території дитинця, точний початковий розмір якого зараз важко встановити через поступове руйнування схилу з боку річки. Оборонні споруди представлені огорожею з горизонтальних колод, які були закріплені між вертикально встановленими парними стовпами.
Основна маса знахідок роменської культури представлена фрагментами ліпних судин, орнаментованих косими насічками, зубчастим штампом і мотузковим орнаментом, рідше - невеликими пальцевими вдавленнями. Відбитки і насічки розташовуються у вигляді поясів з зигзагів і ялиночок. Крім горщиків були знайдені і глиняні сковорідки.
Місцеве населення підтримувало торгові відносини зі східними купцями, про що свідчать поодинокі знахідки арабських монет. В обмін на льон, хліб, хутра, шкіру, віск, мед та інші товари місцевого виробництва жителі Донецького городища отримували від східних купців дорогі тканини, різноманітні скляні та сердолікові прикраси, срібні монети і т. п. Основу господарства жителів городища становило орне землеробство, яке доповнювалося полюванням і рибальством.
Колись, в сиву давнину, це місто було прикордонним форпостом Давньоруської держави. Колись тут проходили регіональні торгові шляхи та кипіло життя. Сьогодні Донецьке городище – це пам'ятка археології, внесена до національного реєстру. Щотижня нащадки древніх слов’ян проводять на Донецькому городищі обряди. Ці дійства підкріплюють життєву силу слав’ян.
Донецьке городище на мапі:
- Культурно-історичний, просвітницький портал "Спадщина Предків"
