Сухомлинський Василь Олександрович — дивовижна особистість, педагог-новатор, наш співвітчизник, який закінчив Полтавський педагогічний інститут. Складно переоцінити внесок цієї людини не лише в розвиток освіти, а й у формування суспільства. Василь Олександрович все своє життя невтомно працював на благо людей і в цій праці вбачав радість і мету життя.
Десятиріччя педагогічної практики допомогли йому знайти переконання і уявлення про те, що є справжньою метою процесу виховання, і як цю мету досягти. Згідно з ідеями великого педагога, метою виховання є формування Справжньої Людини. А досягається це завдання шляхом наполегливої праці не лише вчителів та батьків, але й самої дитини.
У своїй праці «Як виховати людину» Олександр Васильович пише:
«По суті, виховання справжньої людини є одухотворення красою людського духу — настільки глибоке одухотворення, що маленька людина замислюється: хто я? Для чого я живу на світі? Це велике мистецтво і велика педагогічна мудрість: вміти говорити своїм маленьким вихованцям, а потім підліткам, юнакам і дівчатам про красу людського духу».
Зі слів мудрого вчителя зрозуміло, що головним призначенням виховання є розкриття духовного потенціалу дитини і формування сили її духу. Саме в цьому і полягає суть становлення Справжньої Людини.
Завдяки Сухомлинському на сьогодні ми маємо цілу скарбницю корисних порад для батьків про те, як саме формувати в дитині такі якості Справжньої Людини, як чуйність, щедрість, доброту, уважність, мужність, совісність. І однією з головних умов для розкриття хороших якостей дитини є уважність до її внутрішнього світу. Тобто чуйність самого батька, вміння вгадувати і відчувати, що відбувається в душі дитини, вміння передбачати те, до чого може призвести та чи інша реакція дитини. Сухомлинський закликає нас бути гранично уважними до дрібниць.
Про людинолюбство Сухомлинський говорив наступне:
«По-справжньому любити людину можна лише тоді, коли бажання, що виникає в душі, осяяне світлом хорошої, чистої, піднесеної, шляхетної думки».
Як бачимо, думка тут — ключове слово. Тож дуже важливо, щоб думки були високоморальними, світлими, творчими.
Нехай кожного дня в нашій голові проносяться тисячі думок, і хай не всі вони високоморальні, і породжені нашим духовним початком. Людині, як і тварині, притаманний інстинктивний спосіб мислення, який породжує думки тваринного характеру, що несуть в собі егоїзм та будь-які його прояви. Але нам під силу не приділяти увагу цим думкам. І Олександр Васильович яскраво це усвідомлював. З цього приводу він пише: «Воля — це сила, здатна дисциплінувати думки, почуття, бажання і пориви. З ранніх років людині слід бути володарем свого розуму і волі». Тут же Сухомлинський наводить цитату Некрасова: «Воля і праця людини дивні дива творять».
Формування в дитини волі, а саме вміння віддавати чіткі переваги думкам творчим, збагаченим ідеями загального блага, думкам про інших людей, про справи для них, думкам про відповідальність — це передова мета батьків. Простіше кажучи, це мета — навчити дітей слухати свою совість.
- Не можна ледарювати, коли всі інші працюють: ганебно байдикувати, розважатися, коли ти добре знаєш про це — старші покоління працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.
- Не можна сміятися над старістю і старими людьми — це величезне блюзнірство. У світі є три речі, з яких не можна сміятися, — патріотизм, справжня любов до жінки, старість.
- Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо зі старими людьми: не гідно людської мудрості й розсудливості поспішно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші.
- Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе нема якоїсь речі: від своїх батьків ти не маєш права вимагати нічого.
- Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, — кращого шматочка на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Відмовитися від подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі: думка про право на якусь свою винятковість — це отрута твоєї душі.
- Не можна робити того, що осуджують старші, — кожний свій вчинок розглядай з погляду старших; особливо неприпустимі настирливість, намагання виставляти на показ свої домагання: мати і батько ніколи не забувають про тебе; пам’ятай, що в матері і батька є свій духовний світ, вони іноді хочуть побути наодинці з собою.
- Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї нема нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам/сама, твоє слово, твоя посмішка, твоя присутність — буває, єдина радість її буття; чим ближчий кінець людського буття — тим гостріше переживає горе своєї самотності.
- Не можна збиратися в дорогу, не спитавшись дозволу і поради в старших, не попрощавшись з ними, не дочекавшись від них побажання щасливої дороги, не побажавши їм щасливо залишатися.
- Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; люди вигадали стіл не тільки для того, аби ставити під нього ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому велику приємність.
- Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особлива літня людина, тим більше, жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його, зустрівшись, а попрощавшись, побажати здоров’я.
- Поважати можна того, хто заслуговує на повагу; провідним вогником може стати лише той, хто осяює шлях.
Автор: за матеріалами Сухомлинський В.О. "Вибрані твори",
Ганна Дубровська, учасниця міжнародної громадської організації «Лагода»
© Портал SPADOK.ORG.UA
