Відуни і знахарі Бойківщини

Серед різноманітної палітри міфологічного світу бойків особливе місце займають так звані "відуни" - реальні люди, які володіють народною магією та надприродною силою. Назви  "непростий, "відаючий", "знаючий" мають досить чітку та зрозумілу етимологію: такі люди своїми знаннями та вміннями вирізнялися з-поміж оточення, тобто були непростими для інших. В даній статті спробуємо охарактеризувати тих "знаючих, які безпосередньо впливали на життя та здоров'я бойків, - знахарів, ворожбитів, чарівників, баїльників.

Деякі дослідники не бачать жодної різниці між чарівниками, знахарями та відьмами, інші ж - чітко виділяють їхні відмінності. Інколи навіть знахарів та чарівників поділяють ще на певні підгрупи. Наприклад, Є.Анічков у своїй праці "Язычество и древняя Русь" пише про два види волхвів: нижчих і вищих. До нижчого виду він відносить кудесників, які у складному випадку звертаються за допомогою до більш знаючого - волхва. Іван Огієнко вважав, що в давнину поняття "волхв" і "кудесник" були рівнозначні, а пізніше від них виокремилися - ворожбит, знахар, відун, відьмак, чарівник та інші. На основі такої "класифікації" можна зробити висновок, що ще з прадавніх часів серед "знаючих" виділялися спеціалісти вузького профілю, кожен з  яких займався своєю справою за допомогою лише йому притаманного арсеналу магічних технік та засобів. Такі властивості "непростих" людей сприяють утвердженню їх авторитету та поширенню опінії про всемогутність серед горян. До того ж, згідно зі слов'янськими світоглядними уявленнями,  людина у "світі живих є лише гостем; "своєю" вона ставала тільки на "тому світі". Саме тому повинен був існувати інститут посередників, які регулювали тосунки між живими і душами померлих.

Сучасні польові матеріали засвідчують, наскільки постать знахарки переплелася з образом відьми-босуркані, і, таким чином, ввібрала в себе багато темних елементів. Хоча ще в дохристиянські часи відьма не була такою нечистою, як її сьогодні уявляють бойки. Дуже часто до неї зверталися за допомогою при якомусь нещастю. Незважаючи на те, що в народній уяві ці образи є тісно переплетеними, все ж таки різниця між ними - очевидна. Згідно з поширеним повір'ям, відьма - може як нашкодити, так іноді і допомогти, натомість знахарка завжди помічна для людини. Навіть більше, вона завжди знешкоджує негативні дії відьм. Міцній усталеності авторитету знахарів і знахарок сприяє справжнє знання ними трав, зілля, які невідомі науці.

Існувала й окрема - вища категорія - знахаря-баїльника, який у своїй діяльності поєднував знання цілющих властивостей рослин та знання обрядових вербальних текстів (замовлянь тощо). Ця категорія є найпоширенішою та найпопулярнішою серед горян, оскільки, на думку бойків, баяли від усього: укусу гадини, хвороби, рожі, "злого ока". Отже, поняття "баїльник є певною мірою універсальним, тому що поєднує в собі і знахаря, і ворожбита, і чарівника. Проте, як ілюструють етнографічні джерела, між ними є певна різниця. У бойківських говірках відома лексема "байла" у значенні віщунка, ворожка. Н.Хобзей припускає, що це слово - результат контамінації іменників "баїля" та "бала" (останнє слово у значенні "ворожбит" зафіксував Ю. Кміт.

Основною функцією баїльника є лікування різними традиційними немедичними засобами, переважно замовлянням. Натомість, основне призначення ворожки, ворожілі, ворожбита - за допомогою різноманітних ознак чи прикмет відгадувати минуле та передбачати майбутнє. Крім того, як свідчать вже сучасні польові матеріали, ворожка вміє вилікувати від укусу гадини; вона обов'язково пов'язана з нечистою силою (як наслідок впливу християнства). В карпатському ареалі на позначення ворожбитів існують навіть локальні назви, наприклад, у бойків - ворожка, яка гадає за  допомогою карт, називається "картянкою". В сьогоднішньому прагматичному суспільстві гадання, ворожіння за допомогою карт набуло справжнього комерційного розмаху; займаються цією справою переважно цигани (з огляду на мандрівний спосіб життя вони будили інтерес серед осілого населення). Тому справедливо вважали, що у цигана три душі: єдна у руці, друга у нозі, третя поперед єго біжить.

Знову ж таки, дещо відмінним є поняття чарівника, чарівниці. Згідно з народними традиційними уявленнями бойків, чарівниця має два духи, тому вона поряд з відьмою-босурканею та упирем належить до ряду так званих двоєдушників. Саме тому в бойківських народних прислів'ях та приказках лексема чарівниця вживається зі значенням босурканя: "Коли місяць в серп (молодий місяць. - Н. Л.), то чарівниці їдуть на границі"; "Сонце світить, дощ іде - чарівниці масло роблять".

Згідно з традиційними бойківськими уявленнями, знаючою людиною можна було:

• народитися ("то якісь такі родовиті були, шо помагали),
• отримати це знання у спадок ("таємницю баяння можна переказати іншому лише на Святий Вечір),
• а також навчитися цьому, докладаючи певних зусиль ("їй треба в році постити всі середи і п'ятниці).

Однією з основних особливостей знаючих є здатність стати невидимими. Дана особливість певною мірою наближує їх до світу покійних духів, оскільки категорія невидимого є однією з характеристик світу мертвих. Цікавою є інформація з теренів Бойківщини щодо магічного засобу, за допомогою якого непрості ставали невидимими: "кота чорного здохлого варят та кістку з того кота берут і дивляться в зирькало - тота кістка може зробити зла, аби ти невидимий був".

Тут можна помітити певні паралелі з відьмою-босурканею, оскільки загальнопоширеним є повір'я, згідно з яким даному демонологічному персонажу в його магічних злодіяннях допомагає чорний кіт.

Ще однією характерною рисою знахарів, ворожбитів є їх зв'язок з ВУЖЕМ,ЗМІЄЮ. Згідно зі світоглядними віруваннями та уявленнями, вуж, змія - хтонічні мешканці підземного царства, а, отже, певним чином пов'язані з померлими предками, що перебувають у потойбічному світі, який знаходиться саме під землею. Дуже цікавим є походження такого непростого: "йде за готар (межу села. - Н. Л.) і там мусять через його обнажене тіло перелізти всі гади, котрих він буде мати під своєю рукою". Деякі дослідники зараховують їх до ряду двоєдушників, вважаючи, що саме друга нечиста душа гадам розказує. Бойки вважають:

"той, що гадам розказує, вміє лікувати від укусів  змій, а також керувати ними ("був єден чоловік, шо вмів шось до гадів. Він ся посварив з сусідом, то так зробив, шо в сусіда ті гади були всюди: і по підлозі, і в ліжку, і в кишенях, і в хлібі. Тоти гади були всюди: і помежи дітий, але вони нікого не кусали. То потім той сусід мусів того діда перепросити)".

Варто зауважити, що наслати гадів він міг лише з метою помсти, або ж коли хотів похизуватися своїм незвичайним вмінням перед простими людьми, щоб таким чином підняти свій авторитет. Своє "мистецтво" гадяр повинен передати комусь з близьких, бо "як не передасть другому, то у труну прилізут [гади]. Та й смерть такого знаючого дещо відрізнялася від смерті звичайної людини: "як умер, то на ослоні під ним три гади сиділи; то не треба їх бити, а з ним похоронити. Звичайно, що під впливом пізніших факторів роль та значення "тих, що гадам розказують", змінилися та  спростилися. Однак, навіть в сучасному суспільстві у випадку, коли людину вкусить змія, обов'язково до них звертаються, тому що переконані - однієї медичної допомоги буде замало.

Найпоширенішою функцією відаючих є ЗНЯТТЯ ВРОКІВ. Уявлення про лихе око -досить складний та цілісний комплекс народних вірувань, притаманний не тільки слов'янській культурній традиції. Інформатори з Бойківщини констатують: "коли піп іде з переносом у церкві, то не мож дивити на нього, бо очи будут нечисті - можут тя нараз вречи; мама відлучає від грудей, [потім знову прилучає] а потім дитина буде врікати". Здатністю врікати (зашкодити поглядом. - Н. Л.) - особливо нехрещену дитину, володіла нечиста жінка: "споганити може жона дітину, коли "на ній є"". Дане повір'я не є безпідставним, оскільки, за давніми уявленнями, такий стан у жінки - це ознака демонічних сил, які отримали владу над її тілом. Як вважають українські горяни, похвала приваблює до хваленого предмету, дитини, людини, злих, шкідливих демонів, тому ще й сьогодні, щоб не вректи, вживають спрощену форму нівроку-нівроченьки замість не уроком - не уроченьки.

З огляду на різноманітність та колоритність польового матеріалу, що фіксує способи зняття вроків, вважаємо доцільним детально перелічити їх:

• "... Як дитину вректи, то черевиком дитини набирали воду і вмивали ї";
• "... Баяли. З гроба берут глину: з 9 чи 12 гробів. А клали на гріб камінь зварявний і часник: "Я від тебе задар не беру, а тобі плачу". І ши з-під чотирьох кутів церкви глини брати, розмити у воді, процідити і три рази прожерти (прокусати. - Н. Л.) - від того, шо найде шось на людину, вроки. Ту воду і глину вилити під сироє дерево";
• "... Воду святят на бабиниць (Водосвяття). Тов водов, часником і ножом змивалам вікна, шиби і замок на двирьох. Потім то злити в посуду і молитися. Дати людині пити три рази, змити голову, груди, руки, ноги навідлів, плюнути три рази у ту воду і вилити на сироє дерево. Як сироє дерево росте здоровое, так 'би й людина була здорова";
• ".. На Святий Вечір треба вкусити зубиць часнику і сховати - то б'де від уроків";
• ".. На Святий Вечір рано треба перенести в лівому черевику води, то та вода помічна від вроків";
• "... Як камінці веселичка (веселка. - Н. Л.) згубила, і на ті камінці воду проливают, то помічне на уроки";
• "...На вроки: свяченов водов помити вікна, на двирьох защіпки".

Бойківський знахар для отримання помічної ВОДИ набирав її в порубіжному локусі - місці, де сходилися три потоки. Ця вода "згашувалася" через полум'я. Інформатори уточнюють, що процедура отримання такої води є досить небезпечною, тому що "...то шось не дає [набрати води], фляшку відриває від рук". Але, згідно з традиційними уявленнями, вроки відаючий може лише передати, а не повністю зняти, що й підтверджують польові матеріали з території Бойківщини: "вроки приносять дітям; як змивают дітину, то ту воду поливают на вікна сусідам, тобто лише передають їх".

Крім зняття вроків знахарі, ворожбити, баїльники могли вилікувати різноманітні хвороби: "мене голова дуже боліла. А він (ворожбит. - Н. Л.) розтопив масло, вер (кинув. -Н. Л.) спірту - то закипіло. Голову ми зачіпчив і на тім'я лляв. Пальцьом круг тім'я робив і казав, а я то вчула і запам'ятала:

"Я тебе прошу, я тебе не грожу,
Я тебе відсилаю, де вітри не додувают.
Де пили не дорізуют і сокири не дорубуют.
Тьфу на тя, щезни, і в болоті пропади".

Згідно з традиційними віруваннями бойків, лише знаючі люди могли вигнати так звану чорну хворобу: "мій тато давав ради. Прив'язував 'го (хворого. - Н. Л.) ланцюгом до стола, бо 'го кривило: змивав буряньом (зіллям. - Н. Л.) того чоловіка. Як лиш тато того чоловіка змив долі плечом (по плечах. - Н. Л.), а тото дітвак (впав з того плеча. - Н. Л.) горі рікою ге коли п'ятим роком дівочка пищала. Я зачала ревати. То потім тота дівочка, як ім лігала спати, все коло мене лігала. І тато ізмивав ня, як того чоловіка. То тато мій робив просто в ріці".

Варто зауважити, що невід'ємними елементами при вигнанні хвороб є рослини (трави, зілля) як лікувальні посередники. Тому й способів магічного використання зілля є досить багато: хворого обкурюють ним для вилучення демонічного буття, дають споживати, щоб налякати духів хвороб. Власне найбільшим та найдієвішим способом є змивання-вигнання нечистого духа. Сприятливими днями для збирання зілля, а також для ворожіння взагалі бойки вважають русальну п'ятницю, Купала. Звернення знахарів до магії саме в межові свята було невипадковим, оскільки літнє сонцестояння (Купала) в уявленнях наших Предків було часом активного "спілкування" живих з мертвими та Богами. Крім рослин, одним з магічних засобів ворожіння, чарування був мотузок з повішеника ("ворожбити крали тот мотузок: як ся корова копає, як дойит, то тим мотузком обв'язати ї, і не буде копати; же тим мотузком обчирали (обійшли. - Н. Л.) хлопців довкола, 'би ся віддала за нього; "тим мотузком обійти три рази, як щось хочеш продати: 'би 'го так тягло, як того повішеника; "тот мотузок з повішеника тримала в коробці з сірником. Ми вкрали, а вона каже: "Боже, воліли, 'би ми всі корови повиздихувати в стайни").

В даному випадку можна провести певну паралель з діями відьми-босуркані, оскільки одним з магічних засобів відбирання нею молока був саме мотузок з повішеника: "она з того мотуза з повішеника дойила молоко". Тому бойки вважали, що той, хто володів таким мотузком, помираючи, довго мучився (аналогія зі смертю відьми-босуркані). Водночас, існує чітке усвідомлення мешканцями Бойківщини різниці між босурканею та баїльниками людьми: "були такі, що баяли, і знали, коли ся в селі родит босюркун"; "колись такі були жінки, що робили людям зло - босуркані. Старі люде тото знали, як тото відмовляти і що робити".

До арсеналу традиційних магічних засобів знаючих належали також: вода, якою мили померлого ("все крала з мертвого води - вона усьо ворожила"); різноманітні речі, які мали певне відношення до покійника ("з мертвого полотна тов нитков обв'язали мале дівча, аби до неї хіба мертві хлопці хотіли ся женити"; "єнна ворожіля йшла брати грунту з гробу"; "був у нас в селі єден чоловік, шо вічно спав, бо хтось поставив з його сорочки, як він був дитинов, кусок у домовину мертвому"); "май (як хтось узьме той май з-під хати, то на ворожки - то ся злили дуже"; "листя з маю збирали і малу дітину в тому купали, і казали, шо той май перше волосся в дітини витігає"; "то в маї добре діти купати, котрі злі малими - не хочут спати"; "казали, шо Йвановим майом ворожили: треба пролупити ним яйце, помішати тим хвостиком в яйци і дати телиці то яйце - то вже нихто не відбере молоко").

Проте, відаючі могли не лише вилікувати, а й наслати хворобу. Тому, згідно з міфологічними уявленнями бойків, існував чіткий поділ знахарів на тих, що "можуть поробити", і тих, які "можуть відробити": "Коли захворіла, то звернулась до знахаря. То ї чарівниця врекла - в животі завелись черваки". Аналогічну інформацію вдалося зафіксувати у селі Грабовець на Сколівщині: "Як якась ворожіля погостила 'го горівков, то прийшов домі і почав блювати чимось червоним. Звернулися до ворожки, а та 'му нарадила напитися росолу з кадовбу із зеленої капусти - то почав блювати ящірками і 'му легше стало".

Вважаємо, що такий поділ відбувся порівняно пізно (вже в часи християнства), оскільки численні розповіді інформаторів ілюструють нам переважно позитивні - спрямовані на те, щоб допомогти людям, дії непростих: зняття вроків, лікування хвороб, вигнання нечистого духа з хати, знешкодження негативного впливу так званих дводушників - босуркань, опирів.

В сучасному XXI столітті роль та функції знаючих (в даному випадку - знахарів, ворожбитів, баїльників, чарівників) під впливом різних факторів спрощуються, розмиваються. Разом з тим, вони користуються великою популярністю та повагою, оскільки їх магічна діяльність була спрямована на покращення життя та здоров'я простих людей, відвернення та знешкодження темних сил. З утвердженням християнства відаючі починають сприйматися як нечисті та гріховні люди, які мають певний зв'язок з чортом (свідченням цього є проведення певних паралелей між ними та діяльністю відьми-босуркані).

Автор: Надія Левкович

Використані джерела:

1. Записано 18.08.2007 р. в с Новоселиця Міжгірського р-ну Закарпатської області від Марії Михайлівни Болехан, 1929 р. народж.
2. Зап. 17.07.2007 р. в с. Вовче Турківського р-ну Львівської області від Степана Олексійовича Бурич, 1932 р. народж.
3. Зап. 11.09.2007 р. в с Синечів Долинського р-ну Івано-Франківської області від Марії Марківни Василів, 1926 р. народж.
4. Зап. 22.08.2007 р. в с. Присліп Міжгірського р-ну від Гафії Миколаївни Головко, 1929 р. народж.
5. Зап. 10.09.2007 р. в с Синечів Долинського р-ну від Марії Олексіївни Грицан, 1942 р. народж.
6. Зап. 28.02.2004 р. в с. Грабовець Сколівського р-ну Львівської області від Марії Іванівни Дасів, 1934 р. народж.
7. Зап. 23.08.2007 р. в с. Новоселиця від Ганни Федорівни Завадяк, 1954 р. народж.
8. Зап. 17.08.2007 р. в с. Новоселиця від Ганни Яківни К

© Портал SPADOK.ORG.UA