Дагда (Dagda) - божество кельтської (галльської) та давньоірландської міфології, велет-першопредок, бог-друїд, знахар, провидець і цілитель, покровитель науки, мудрості, дружби, землі, достатку, родючості і добробуту. У перекладі з давньоірландської "dagda" означає - добро, тобто "добрий, хороший бог". В традиції він також відомий під іменами Ellochair Ollathir ("Еохайд Всемогутній Батько") та Ruadh Rofhessa ("Володар Досконалого Знання"). Вождь міфічних племен Дану ("Tuatha De Danann"), які за легендою прийшли в Ірландію з далеких земель. Великий любитель і невтомний поїдач вівсяної каші (культ зерна у кельтів). Саме їй він завдячує своєю богатирською силою.
В Харлейському манускрипті дається опис зовнішнього вигляду Дагду:
На ньому була коричнева сорочка з широким вирізом на комірі, що заледве прикривала його стегна, а поверх неї — широка накидка, що спадала з плечей. На ногах у нього були черевики з кінської шкіри волоссям назовні. Він всюди тягав чи, краще сказати, возив за собою на колесі восьмизубу бойову палицю, настільки велику і важку, що підняти її могли лише вісім сильних чоловіків, а саме колесо, коли бог звалював на нього палицю, залишало глибоку борозну, що нагадувала межі між володіннями.
Ще один важливий атрибут Дагду - котел, який завжди був з ним. Цей котел - прототип середньовічного Граалю, він зцілював, живив та напував людей. Ресурси в ньому ніколи не вичерпувались.
До Дагди звертатилися землероби про щедрий урожай. Його дружиною називали богиню Морріган, покровительку потойбічного світу. Крім законної дружини, у бога була ще одна кохана - богиня річки Бойн. У союзі з цими жінками у бога народилося кілька дітей-небожителів, серед яких виділяються Бригіта (богиня вогню та домашнього вогнища), Енгус (покровитель кохання та юності) та Бодб Дірг (правитель сидів).
Нерідко Дагду пов'язували з музикою, адже у нього була чарівна арфа. Граючи на ній, Дагда міг керувати битвою та ходом бою, спрямовуючи сили своїх військ у певний бік і завдаючи нищівних ударів ворогам. Іноді Дагда вдавався до свого музичного інструменту, аби викликати зміну погоди або навіть пір року. Кельти вірували, що в період переходу однієї пори року в іншу у світі звучить ледь чутна музика Дагди. Він міг керувати грозою, блискавкою, градом, дощами і бурями. Загалом, Дагду граючи на загадкову інструменті використовував три мотиви: мотив сну (міг ввести в стан трансу, усупити й загіпнотизувати), мотив бадьорості (міг навести стан радощів і веселощів, закликати до боротьби) та мотив печалі (міг навести смуток, душевного болю та гіркоти).
Дагда у своєму образі одночасно поєднував мудрого волхва і безстрашного воїна. Вів своє плем'я завжди у бій, вражаючи кожного, хто йому перечив. У битві при Маг-Туіред він одним ударом знищує сотні ворогів. У складі Харлейського манускрипта дано опис одягу Дагду. У битві між богами та фоморами Дагда здійснив славетні подвиги: захопив у полон одноруке, стоноге і чотириголове чудовисько на ім'я Мата, притягнув його до «камня Бенна», що неподалік від Бойн, і так убив його.
У контексті слов'янської міфології, кельтського Дагду можна порівняти із Велесом - богом мудрості і достатку. Який теж володіє науками, пов'язаний з культами землі та померлих, уособлює родючість. Дагду був покровителем друїдизму. Велес - покровитель волхвів. Велес, як і Дагду, зображається з палицею в шкурі ведмедя або тура-бика. Отже, обидва образи по-суті ідентичні й вочевидь мають спільне індоєвропейське коріння.
Використана література:
- Энн Росс. Кельты-язычники.
- Теренс Пауэлл. Кельты. Воины и маги.
- Томас Роллестон. Мифы, легенды и предания кельтов.
- Джон Маккалох. Религия древних кельтов.
© Портал SPADOK.ORG.UA