«На святу Катерину ховайся пiд перину!» - голосить народна традиція. Що це свято та які витоки воно має - спробуємо з'ясувати у коротенькій статті. Сьомого грудня в народному календарі - день святої Катерини. З цього дня у природi зазвичай починалися лютi морози. Люди казали: ”Як Катерина по воді, то Різдво по льоді”; “Якщо на Катерину холодно — то буде голодно”. Свято Катерини було найбільшим і найзнаменнішим серед численних жіночих свят українців.
Давним-давно в наших предків то було свято Долі з молодіжними обрядодiйствами та забавами, але з поширенням християнства на нього наклалося свято Катерини, яка вважається заступницею шлюбу та наречених. Пiд Катерину та на Андрiя гадають на коханих. Дiвки ворожать про свою долю, вагiтнi жiнки моляться про легкi пологи, навіть парубки загадують на майбутнiх жiнок. Свято Катерини можна вважати найбільшим і найзнаменнішим серед численних жіночих свят. Сподіваючись на допомогу святої Катерини, жіноцтво просило її про щасливий шлюб, злагоду в сім’ї. В самий же день свята дівчата ворожили і закликали долю. Вранці, до схід сонця, дівчина йшла в садок і зрізала гілочку вишні. В хаті ту гілочку ставила у пляшку з водою і чекала на свята Маланки. Якщо до Маланки вишня розів’ється і зацвіте — добрий знак, то й доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту — кепська ознака.
Прикмети на Святої Катерини
- «Катерина по воді, то Різдво по льоді»,
- «На святу Катерину ховайся під перину»,
- «Як на Катерини холодно, то буде голодно».
День святої Катерини: чого не можна робити
Молитва до святої Катерини-Долі
Рано-раненько вийду я до річеньки, веретено в руки візьму, до Долі помолюсь.
Матінко рідненька, захиснице миленька, дай мені долі, доброї волі
Нехай жінкою я буду коханою, господинею гарною, хай дітки здорові зротають, добро та щастя в сім'ю прибувають.
Хай миленький мене любить, лише ніжно хай голубить.
Буду я дружиною вірною, порадницею мудрою.
Богам Рідним славу співаю, пожертву Долі у Вирій посилаю.
Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю, хай згадає мене дівицю, як буде долю виплітати, коханого на подвір'я моє зазивати.
- Культурно-історичний портал "Спадщина Предків"