Товста Могила - легендарний скіфський курган IV століття до н. е. біля міста Орджонікідзе Дніпропетровської обл., досліджений у 1971 році легендарним археологом Борисом Мозолевським.
Під насипом (висота 8,6 м, діаметр 70 м) виявлено два поховання (одне пограбоване) скіфських вельмож з слугами й кіньми, зброєю, металевий і глиняний посуд і понад 600 золотих прикрас. Саме тут була розкопана українським археологом Борисом Мозолевським славетна золота пектораль, оздоблена майстерними скульптурними зображеннями сцен з життя скіфів та анімалістичними сценами. Але поряд з нею на нашу увагу заслуговують безліч інших пам'яток, серед яких - бронзові художньо-декоративні навершя-бубонці ІV ст. до н.е.
Використовувалося це навершя як художньо-декоративний, а також ритуальний атрибут на вершинах парадної та бойовової холодної зброї. Парадну і бойову холодну зброю ще з прадавніх часів обробляли на високому художньому рівні як священну річ, з використанням усіх відомих технологічних прийомів та із застосуванням дорогоцінних металів і каменів. Найбільша увага завжди приділялася обробці навершя в мечів, шабель, кинджалів і інших видів холодної зброї. У якості мотивів для прикраси бралися не тільки геометричні, рослинні та тваринні мотиви, але й натуральні батальні чи мітологічні сцени.Три навершя, розкопані в Товстій Могилі, особливі тим, що мають зооморфну форму у вигляді оленів та прорізи і металеві кульки всередині, що робить їх бубонцями. Деякі з етнтузіастів припускають, що їх використовували скіфські шамани в магічно-ритуальних цілях.
Шаманські жезли і триніжники Скіфії
Вірогідно, такі дзвіночки служили для відлякування демонічних сил в бою, а тварина, яка зображалася на верхівці бубонця була тотемом війська. В даному випадку це олень у скіфів. Тож дещо про нього. Один із найвизначніших фольклористів Микола Сумцов ще наприкінці XIX ст. твердив, що в світорозумінні древніх олень посідав помітне місце, як образ сонячного божества, як носій світла і життя. Його роги водночас схожі на крону гіллястого дерева, що створює уявлення про роги-промені. Число рогів оленя завжди сакральне — від семи до дев'яти. Саме на рогах акцентує увагу українська загадка: "Звір рогатий і рогів багато".
Із золотими рогами (що засвідчує причетність оленя до світу сакрального) зображує оленя болгарська пісня: "На лобі у нього сонце сяє, на грудях у нього місяць, роги у нього — чисте золото". Наші прадіди вірили, що на оленячих рогах тримається Земля, а коли олень трясе головою, то відбувається землетрус. У фольклорі олень часто постає як посланець Божий, його заборонено вбивати.
Навершя. Скіфія. 1 пол. 4 ст. до н.е. Бронза. Висота 17, 14.7, 18 см. Товста Могила. Розкопки 1971 р. Музей історичних коштовностей України (Київ), інв. № АЗС-2554, 2555, 2556. Джерело: Gold der Steppe: Archaeologie der Ukraine. – Schleswig: 1991, S. 365, № 140a-c.
Навершя у формі гірського козла. Скіфія, 4 ст. до н.е.Бронза. Розміри 15.3: 13.8 см.Чмирева Могила біля с.Велика Білозерка (нині Запорізька обл.). Розкопки Ф.О.Брауна, 1898 р.Державний Ермітаж (Санкт-Петербург), інв. № Дн 1898 1/328.Джерело: Scythian art. – Leningrad: Aurora art publishers, 1986, № 273.
Насправді, практика ритуальних бубонців-навершів була досить поширеною серед військ того часу і застосовувалася також в кельтів та даків, а також військ Київської Русі. До обладунків знатних полководців чіплялися металеві бубонці-обереги у вигляді звірів, чіплялися вони й до списів та мечів. Часто, ці навершя насаджувались на довгий металевий стержень, котрий несла окрема людина, яка мала значний авторитет, щось на кшталт прапороносця. Бубонці під час бою створювали відповідну атмосферу, приводячись в рух ударами металевим стрижнем об землю. Таким чином це захищало військо. Втратити такий стрижень - те саме що втратити прапор, мало дуже негативні наслідки для війська.
