Адміністративний поділ Гетьманщини повторював структуру Війська Запорозького і відповідав ієрархії бойових підрозділів, забезпечуючи швидку мобілізацію козацтва. Найнижчою територіальною і військовою одиницею був - курінь, до якого входило декілька десятків козаків певного населеного пункту. Очолював курінь виборний курінний отаман, а місцеву громаду, що забезпечувала його — виборний війт. Курені об'єднувалися у сотні, що складалися з 200—300 вояків. Їхніми центрами були сотенні містечка. Військовими питаннями сотні керував призначений полковником сотник, а цивільними — городовий отаман разом із органами міщанського самоврядування. Сотня мала власну сотенну старшину — осавула, писаря і хорунжого.
Найвищою адміністративно-територіальною одиницею Гетьманщини був полк. Він складався з декількох сотень й очолювався полковником, що призначався гетьманом. Центром полку було полкове місто, в якому цивільними справами завідував городовий отаман, а міщанськими — органи самоврядування. В ньому засідала полкова адміністрація — осавул, обозний, суддя, писар, хорунжий. Кількість полків не була сталою, коливаючись від 16 і більше. Автономною одиницею в складі Гетьманщини була Запорозька Січ, котра підлягала безпосередньо гетьману, не входячи до жодного з полків і обираючи власного кошового отамана.
- Білоцерківський полк
- Могилівський полк
- Борзнянський полк
- Паволоцький полк
- Брацлавський полк
- Переяславський полк
- Гадяцький полк
- Полтавський полк
- Іркліївський полк
- Прилуцький полк
- Ічнянський полк
- Сосницький полк
- Кальницький полк
- Уманський полк
- Канівський полк
- Черкаський полк
- Київський полк
- Чернігівський полк
- Корсунський полк
- Чигиринський полк
- Лубенський полк
Після Андрусівського розколу та скасування полкового устрою на Правобережжі, Гетьманщина продовжила існувати лише на Лівобережжі. На 1712 рік вона складалася з 10 полків:
- Гадяцький полк
- Переяславський полк
- Київський полк
- Полтавський полк
- Лубенський полк
- Прилуцький полк
- Миргородський полк
- Стародубський полк
- Ніжинський полк
- Чернігівський полк
Головою Гетьманщини, звичай, виступав гетьман, яке є практично у всіх мовах. З германського "hauptmann" - капітан, ватажок. Є воно і в поляків - "hetman" (начальник), чехів - "hejtman". Що цікаво, в Чехії гетьманом досі називають главу краю - Krajský hejtman. Навіть у англосаксів і скандинавів є схоже слово - headman - тобто «начальницький чоловік». Поряд зі словом «гетьман» на Січі вживалося рівнозначне «кошовий отаман».
Гійом де Болпан у своєму "Описі України" подає цікаві відомості про те як козаки обирали гетьмана:
"Нам ще залишається розповісти, як ми й обіцяли раніше, про те, як козаки обирають свого старшого.
Коли зберуться усі старі полковники і старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен з них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням, малими заслугами, браком досвіду чи похилим віком, це йому не допомагає. Відповідають лишень, що він дійсно не заслужив такої честі і тут же, не гаючись, одразу ж убивають його, як якогось зрадника.
Якщо обраний козак приймає на себе обов'язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча [додає, що] недостойний і для такої посади нездатний. Далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити як всім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів (так вони називають між собою один одного).
На ці його слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: "Слава! Слава!". Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що у них служить за форму вітання.
Ось так вони вибирають свого старшого, що часто відбувається серед Дикого Поля. Вони йому дуже підкоряються. Цей старший їхньою мовою називається гетьманом [hettman], його влада необмежена аж до права стинати голови і садити на палю тих, хто провинився. Гетьмани дуже суворі, однак нічого не починають без військової наради, яку називають Радою [Ruds].
Немилість, якої може зазнати старший, змушує його бути дуже обачним у своїх діях, зокрема, щоб не трапилось жодної невдачі, коли веде їх у похід, і щоб він проявив себе хитрим і відважним під час непередбачених зіткнень [з ворогом], оскільки за виявлену малодушність його вбивають як зрадника. Негайно обирається новий отаман так само, як я розповідав вище.
Керувати ними і вести їх у похід – нелегка справа, і нещасний той, кому це випадає. За сімнадцять літ, доки я служив у цьому краї, усі, хто обіймав цей уряд, скінчили погано".
Політичний устрій Гетьманщини складався з таких частин:
◉ Генеральний уряд
- генеральний писар — керував Генеральною військовою канцелярією;
- генеральні судді (обидва) — очолювали гетьманський суд;
- генеральний обозний — відав артилерією і військовим постачанням;
- генеральний підскарбій — відав фінансами, був керівником Військового скарбу;
- генеральні осавули (двоє) — були найближчими помічниками гетьмана у військових питаннях;
- генеральний хорунжий — хранитель військової корогви;
- генеральний бунчужний — хранитель гетьманського бунчука;
◉ Генеральна (військова) Рада
- Гетьман — головнокомандувач, скликав Генеральну і старшинську ради, видавав універсали, брав участь у судочинстві, керував фінансами, здійснював зовнішню політику, керував військом.
- Військова, судова, адміністративна влада.
◉ Старшинаська рада
- Генеральна старшина - розглядала питання миру і війни, адміністративні, господарські, правові питання.
Читайте також: Судочинство на Січі.
В руках гетьмана була зосереджена уся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки з іноземними державами, мав значний вплив на релігійні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.
Дослідники стверджують, що на Гетьманщині змагалися два типи держаної влади - республіканський і монархічний. Гетьмани, які складали булаву перед Генеральною Радою визначали тим її зверхність, особливо Виговський та Дорошенко були представниками республіканського типу правління, а Хмельницький, Многогрішний, Самойлович і передусім Мазепа були носіями монархічного начала.
Першим офіційним гетьманом, якого обрали козаки був - Богдан Хмельницький. Історія про це розповідає так:
У 1647 р. Богдан Хмельницький прибув на Микитинську Січ. Його тримали ув’язненим у селі Бужині Чигиринського повіту Київського воєводства. За наказом коронного гетьмана Потоцького Хмельницького мали стратити за бунт проти польського уряду. Але йому вдалося втекти з в’язниці.
Козацький літописець Самійло Величко писав: «…За давнім запорозьким звичаєм, ударили з трьох найбільших гармат, а переночувавши, удосвіта знову стріляли з гармат. Коли розвиднилося, до Січі зібралася вже значна частина війська понад 30 тис. Коли вдарили на раду, то побачили, що для такої кількості війська січовий майдан затісний. Тому кошовий з Хмельницьким і військом змушені були вийти за фортецю».
Кошовий був за Хмельницького. Розповів про образи, яких зазнають русини від поляків і оголосив, що Хмельницький їздив до Криму і хан обіцяв надати допомогу. А Орда Тугай-бея стоїть коло Січі. “Слава і честь Хмельницькому! − вигукнуло зібрання − нехай він буде нашим гетьманом!“ Тоді кошовий послав писаря до скарбниці принести клейноди: королівську хоругву, бунчук із позолоченою кулею, булаву, військову печатку. Старшини вручили Хмельницькому ті знаки і визнали його гетьманом Війська Запорізького. Після цього частина війська розійшлася по куренях, інша з гетьманом і кошовим − пішла до церкви.
Обрання Хмельницького гетьманом відбулося на території Микитинської Січі 19 квітня (29 квітня за новим стилем)1648 року.
Висновки
- Гетьманщина проіснувала 115 років, відіграла важливу роль в історії і державотворчих змаганнях українського народу.
- Створення власної державності захистило український народ від асиміляції, соціального визиску і національно-релігійних утисків збоку загарбників.
- Створення Гетьманщини стало складовою загальноєвропейських процесів творення національних держав, які розгорнулися в Нові часи.
- Переважну частину свого існування Гетьманщина перебувала під контролем царської влади, яка постійно втручалася в її внутрішні справи і зовнішньополітичні зв’язки. Проте управління та соціально-економічна політика Гетьманщини здійснювалася самими українцями, яким належали ключові позиції в судочинстві, фінансах та армії.
- Гетьманщина забезпечила умови для остаточного становлення українського народу, створила можливості для розвитку його мови і культури.
© Портал SPADOK.ORG.UA
