Юрій Тис (Юрій Андрійович Крохмалюк, 27.10.1904 - 01.01.1994) - український письменник, історик. За фахом - інженер. Відомий своїми різнобічними літературними, військовими, історичними і публіцистичними працями. Його твори сповнені історичністю і драматичністю, іделами добра і правди, вічними роздумами і хвилюваннями за долю українського народу.
Народився Юрій Андрійович Крохмалюк 27 жовтня 1904 року у Кракові в родині педагога. В чотири роки втратив матір. Його батько працював учителем в народних школах у різних областях України. Тож дитинство Юрія та його молодшого брата минало у Тернополі, Збаражі, Заліщиках та Станіславові (нині – Івано-Франківськ).
1928 року, після шестирічного навчання, закінчив Вищу технічну школу у Відні з дипломом інженера-хіміка, працював інженером у Станіславові та Львові.
Керував видавництвом «Юнацька школа», яке випускало мистецькі та науково-популярні твори для молоді. Друкувався під псевдонімами Юрій Тис, Юрій Тис-Крохмалюк, Юрій Орест, Б. Коринт.
У 1936-му опублікував стратегічно-тактичну студію "Воєнний шлях Сагайдачного на Москву 1618 р.", яка заслуговує на увагу серед військових істориків. У ній автор детально розбирає та порівнює стан Українського та Московського війська. Зокрема, він підкреслює відсутність дисципліни, чіткої організації та високого морального духу в останніх:
"Низьку якість війська і брак воєнної доктрини - покриває Московщина великим надміром людського матеріалу і масою невикористовуваних за призначенням бойових засобів. І це лишається характеристичною прикметою московського війська по нинішній день", - зазначає Ю. Тис.
Він хронологічно описує хід походу Петра Сагайдачного на Москву, його шлях, стратегічно-тактичні заходи та підходи (навмисно не став брати Коломну, а обійшов її, зберігши тим самим сили). Військо Сагайдачного подолало майже 1000 кілометрів бездоріжжя, пройшовши терни і броди, непрохідні хащі, болота і ліси, які оточували Московію зі всіх сторін. Це був справжній рейд. Після штурму Москви, козацькі війська господарювали та контролювали територію аж до шведської границі до 1619 року.
Як зазначає Юрій Тис, Сагайдачний з 1617 року ретельно готувався та сплановував цей похід. Гетьман передбачив усі можливі перепони, організував загони та визначив їх діяльність, підготував продовольні запаси і бойові засоби. Була також проведена масштабна козацька розвідка, яку виконували серед інших купці, монахи, кобзарі. "Безперечно, що Сагайдачний докладно знав стан і дух московського війська, та московські способи ведення війни", - підсумовує Тис. Сама Московщина характерує козаків у поході так: "зміи і лютіи волцы хищницы", а Сагайдачний увійшов в історію як талановитий козацький вождь і полководець. Юрій Тис пише:
"Сагайдачний відзначався гострим розумом, зрілістю думок, рідкою оборотністю. Людина великого духа, в бою перший, у відступі останній, проворний, діяльний. В таборі сторожкий, мало спав, не піддавався п'янству. Був маломовний".
У 1939-му мала вийти у Львові історична книга "Бої Хмельницького", але цьому завадила війна і вона була видана у повному обсязі вже на еміграції. У ній розглядаються усі бої під проводом Богдана Хмельницького: бій під Жовтими водами (29-го квітня — 16-го травня 1648 р.), Бій під Корсунем (25-го — 26-го травня 1648 р.), бій під Пилявцями (20-го — 23-го вересня 1648 р.), бій під Бестечком (28-го червня — 10-го липня 1651 р.), бій під Батогом (1-го — 2-го червня 1652 р.). Переднє слово до книги написала відомий історик Наталія Полонська-Василенко. Говорячи про вартість праці Ю. Крохмалюка, вона зазначала: «Книжка читається легко, з непослабним інтересом; так прочитає її і випадковий читач, і той, хто шукає в минулому славних сторінок, і фахівець-історик». Автор докладно характеризує війська противників, ретельно підраховує їх кількість, порівнюючи цифри подавані сучасниками та дослідниками, уважно стежить за еволюцією тактики Богдана Хмельницького, що, почавши з масових рухів повстанців, помалу переходить до операцій добре вишколеного, добірного, хоч і не так уже численного, війська. Це військо, — підкреслює автор, — випереджувало своєю дисципліною інші європейські армії майже на сторіччя.
Юрій Тис був старшиною штабу 1-ї УД УНА. З приходом більшовиків - перебував на еміграції в Німеччині, Аргентині (з 1947 р.), США (з 1962 р.).
В Аргентині працював інженером-хіміком та активно займався літературною та історичною роботою. Публікував статті в іспанській, італійській та ангомовній пресі. Друкувався в українських зарубіжних журналах "Арка", "Звено", "Овід" (цикл нарисів під назвою "Україна героїчна"), "Самостійна Україна" та ін. Співзасновник Спілки українських науковців, митців і літераторів у Буенос-Айресі. Член Спілки українських інженерів в Аргентині.
Голова Інституту української культури і редактор (від 1962) його журналу «Терем». Був також головним редактором журналу «Ukrania Libre» і співредактором «Вісті Комбатанта».
У 1958-му в Мюнхені в світ виходить повість "Життя іншої людини". У ній письменник повертається до призабутої в світовій літературі теми вічного мандрівника, і дає цій темі нову та змінену трактовку. Головний герой Марко, прибувши на Запоріжжя, відзначається запальною степовою вдачею, буйним темпераментом, нетерпимістю, неврівноваженістю. Кохана дівчина кидає його, у пориві гніву він тяжко образив стару лісову чарівницю. За це вона прокляла його - Марко перестає старіти і стає безсмертним. Він важко сприймає все це. Його пригоди проходять через різні часові межі і покоління. Козацькі походи і бої Хмельницького, кирило-мефодіївці, Шевченко, Куліш, Франко, драгоманівці, Грушевський, початок І світової війни, підпілля УВО, Чупринка, Броди, УПА. Письменник веде читача через три віки Маркового життя, пов’язуючи його з головними етапами визвольних змагань українського народу.
Незабаром виходить ще одна повість - "Рейд у невідоме". У цьому творі Ю.Тис розповідає про юнака Миколу Претвича, який живе в XVI столітті. Вихований в традиції княжих родів, Микола їде на Січ, щоб вивчити у цьому лицарському гнізді воєнне мистецтво. У бою з турками потрапляє в полон. Несподівано разом з друзями тікає та знайомиться з піратами. Потрапляє до Іспанії, а потім Перу, пізнає культуру інків.
Одним з кращих творів Юрія Тиси вважається - "Конотоп". Книга побачила світ в Торонто (видавництво "Гомін України") у 1959 році і була перевидана в Києві у 2005. У ній висвітлені події часів гетьманства Івана Виговського, зокрема напередодні та під час Конотопської битви влітку 1659 р., в якій українсько-козацьке військо вщент розгромило 100-тисячну російську армію. Автор у своєму творі, неначе дивився в майбутнє через пелену минулого, він писав:
"Москва лежала десь на кінці світу, але її кордони сягали лісів, що були видні на обрію, а темні полчища насувалися невпинно на Україну. Головні сили стояли все ще біля Путивля, таки не дуже далеко від Конотопа, проте дрібні загони входили глибоко аж поза Київ і в Полтавщину. Ішли обережно і хильцем, як злодії, і плюндрували села та містечка, не побоюючись, щоб хто-небудь учинив спротив. Бо по містах стояли московські залоги, а на людей налягало страшне ймення царя, який безпощадно карає за опір і зневагу його військ".
У 1964 році в Торонто виходить науково-фантастична повість "К7", у якій письменник спробував описати далеке майбутнє та боротьбу української нації за визволення. У повісті сюжет розвивається на тлі технологічних новинок та технічних досягнень, як наприклад, механічна кухня, антигравітація, міжконтинентальні магістралі якими автомобілі мчали зі швидкістю понад 300 кілометрів на годину, атомне управління авто, електронний бінокль, світловий пістолет з кулями зі сконцентрованого сету. Герої книги – командири ОУН – за допомогою винайдених антигравітаційних ракет не лише подорожують Сонячною системою та за її межами, а й звільняють Україну від Москви.
Помер Юрій Крохмалюк на 90-му році життя у Детройті 1 січня 1994 року.
Юрій Тис. Бої Хмельницького (1954)
Юрій Тис. Воєнний шлях Сагайдачного на Москву 1618 р. (1936)
Юрій Тис. Конотоп (1959)
Юрій Тис. Життя іншої людини (1958)
Юрій Тис. Рейд у невідоме (1955)
Юрій Тис. Звідун з Чигирина (1961)
Юрій Тис. Шляхами віків (1951)
Юрій Тис. Симфонія землі (1951)
Юрій Тис. На Світанку (з життя Марка Вовчка) (1961)
Казка про лицаря Добриню та його сестрицю Забаву (1970)
Юрій Тис. Вибрані казки (1993)
Юрій Тис. К7 (1964)
