На Львівщині, в заповіднику "Стільське городище", у південно-східній околиці села Ілів, в урочищі "Печера", співробітники відділу археології Інституту українознавства, зокрема Андрій Гавінський, виявили залишки язичницького капища. Загальна площа розкопу - 200 м2. Пам’ятка багатошарова, являє комплекс давніх споруд від IV тис. до н.е. (енеоліт) і до Княжої доби (X-XII ст.). Це перші за останні 20 років розкопки у цій місцевості.
Ілівське городище розташоване на високій горі (близько 90 м) поблизу села Ілів. На горі розташований комплекс печер з пісковика. Основна печера має назву "Рожаниця" - її так назвали через те, що вхід та форма нагадують жіноче лоно. Якщо пролізти всередину - потрапляєш в однокамерну яйцеподібну (округлу) кімнату (3,0×3,5 м), з безліччю дрібних заглиблень. Стіни печери - вертикальні, досить рівні, що вказує на їхнє безумовно рукотворне походження.
Є припущення, що печера у дохристиянські часи слугувала місцем культу Рожаниці - давньослов'янської богині запліднення і родючості, покровительки роду, сім'ї, домашнього вогнища і благополуччя.
Життя тогочасної людини було нерозривно пов'язане з сільськогосподарським циклом. Стародавні жерці могли провадити тут ритуали на урожайність. В дари богині Рожаниці приносили: млинці, кашу, хліб, сир, мед, олію, крупу, пироги, нитки, печиво, хутро, вовну, зерно, яйця, молоко.
Поряд з печерою "Рожаниці" розташована ще одна - друга печера Ілівського сакрального комплексу.
Над скельним комплексом розташований внутрішній майдан городища. Він має неправильну трикутну форму і довшою стороною розміщений по лінії північ-південь. З південного боку майдан оточений земляним валом, що має дугасту форму. Його довжина становить 40 м і кінцями він впирається у протилежні краї мису. Його і досліджував Андрій Гавінський.
Зовнішнє підніжжя валу оточене горизонтальною терасою, котра стрімко спадає у глибокий рів, що має плоске горизонтальне дно. Приблизно посередині довжини валу, до його внутрішнього боку, було прибудовано прямокутний п’єдестал розмірами 3,4×4,5 м і висотою близько 1 м. Він викладений із великого каміння вапняку та пісковику. Поверхня п’єдесталу досить рівна, горизонтальна, стінки зі сходу, заходу та півночі пірамідально розширені до підніжжя.
На поверхні п’єдесталу виявлено та досліджено дві невеликі ями, котрі вказують на місця, де були встановлені божества. Біля однієї із них знайдено жіночий бронзовий перстень зі щитком у вигляді квітки. У підніжжі п’єдесталу, з північного боку розкопано неглибоку жертовну яму. В її зольно-вугільному заповненні виявлено велику кількість порубаних кісток птахів та диких тварин.
Серед кісток знаходилися уламки глиняного посуду ІХ–Х століття, що вказує на час проведення ритуалу.
Археологічні дослідження валу показали, що його було насипано на давньому горизонті з каменю вапняково-пісковикового походження різних розмірів. Поверхня була вкрита деревним вугіллям та сажею, а на окремих місцях зафіксовані сліди давніх ритуальних ватр. Під час зачистки дна рову на окремих його ділянках були зафіксовані вугільно-зольні плями – сліди ритуальних вогнищ. Усі наведені ознаки дають підстави для тверджень, що внутрішній майдан городища разом із п’єдесталом, валом і ровом є рештками святилища давніх слов’ян ІХ–Х ст.
Цікаво, що першими поселенцями на Ілівській горі були представники культури лійчастого посуду, які контактували з легендарними трипільцями. Тут було пограниччя між цими двома великими культурами. На цій території знаходили рештки трипільської кераміки. Потім на горі постало городище. Пагорб укріпили, насипали вали, викопали рів. Слов’янські племена використали цей вал ранньозалізного часу як першу лінію оборони.
Читайте також:
© Портал SPADOK.ORG.UA
