Джерело в Уричі
Урич - одне з найвеличніших культурно-історичних місць Європи. Кожен клаптик цієї території володіє потужною енергетикою. Урич має довговікову історію. Тут ступала нога кельтів, гетів, даків, білих хорватів, слов'ян.
Місце є археологічною меккою. Десятки мегалітів вкритих петрогліфами. В Уричі проводив багаторічні розкопки видатний український археолог Михайло Рожко. Саме завдяки його роботі світ дізнався, що у IX-XII тут існувало древнє наскельне місто-фортеця - неприступна твердиня "Тустань". Інший вчений Микола Бандрівський писав про те, що стіни Урицької твердині у сиву давнину могли слугувати палеобсерваторією.
В межах скельного ансамблю помітне місце займає джерело, яке в епоху Київської Русі напувало воїнів і рятувало в часи облог, коли сюди завітала монголо-татарська нашесть. До речі, фортецю їм так і не вдалось взяти. У всі часи Урицька водичка заліковувала рани і дарувала подорожуючим сил. На смак вона приємна і немов солодка!
Сьогодні сюди з'їжаються люди з усіх усюд. Колись тут бував сам Іван Франко, який відзначав цілющі властивості мінеральної води джерела, застосовуючи її для лікування захворювання очей:
«Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі. Мешкали ми в скромній плебанії урицького священика, щоранку ходили до джерела під скалою, в якому я промивав очі; вода в ньому насправді цілюща – помагала».
З часом жителі Урича збудували на місці витоку джерела каплицю, у центрі - скульптура Богородиці. На каплиці напис: "Цілюща Криниця Оберіг". З джерела б'є два потоки - кажуть то "жива" і "мертва" вода.
Джерело «Ярина» в Нагуєвичах (село Івана Франка)
Старожили розповідають, що на місці сьогоднішньої каплички відбувались різні чудеса. Принаймні двічі тут об'являлася Богородиця. 1819 року діти, що пасли корів, побігли в ліс до джерела напитися води. Раптом побачили над джерелом сяйво. В тому сяйві ніби стояв якийсь силует. Діти зо страху повтікали, погнали худобу додому і розповіли дорослим. Згодом громада вирішила викопати криницю на цьому місці. Натрапили на камінь, сікли його, а з-під каменю – пішла вода стрілою. Викопали рів, підмурували. Спорудили каплицю. Люди стали приїжджати сюди по воду. Пили, вмивалися, виздоровлювали на очі та на всякі недуги.
У 1913 році Іван Франко відвідав це місце для лікування своїх хворих рук. Люди приїжджають сюди, щоб взяти воду з джерела, омитися нею та взяти з собою, тому що вважають, що вона має цілющі властивості і допомагає при багатьох фізичних та духовних недугах.
Чому ж «Ярина»? Етимологія цього імені походить від слова "яра", тобто "сонячна", "сяюча", "палаюча". Інші легенди стверджують про дівчину на ім'я Ярина, яка зцілилися водою цього джерела.
Поряд з джерелом колись ріс велетенський дуб. Це дерево було дуже знаковим, його берегли і шанували. У Нагуєвичах твердо переконані, що саме до цього дуба приходив Франко. Можливо, саме тут поет відчував натхнення і написав не один свій твір.
На жаль, у комуністичні роки це місце регулярно намагалися осквернити. Святиня не давала спокою служителям радянської влади. 1985 року силами солдатів радянської армії та могутньої техніки, незважаючи на протест мирян, дуб зрізали. Залишився величезний пень. Досі оповідають, яка сумна і трагічна доля спіткала тих, що стяли дуба. На пам’ятнику цьому дубові є напис, датований 1985 роком:
«Не діждався правди, тепер спочиваю, натерпівся кривди у рідному краю. З’їли мене злі язики. А за що? Не знаю…».
14 травня 1987 року комуністи знову прийшли в урочище, аби святе місце перетворити на став для риби. Нагуєвичани збіглися, утворили живий ланцюг і своїми тілами не дали зробити цього.
2000 року з'явився новий напис:
Дуб-патріарх.
Мене злії люди від коріння відірвали,
Розтягнули, розтоптали, віку вкоротили (серпень 1985р.).
До речі, зрізаний стовбур так і не зуміли вивезти з лісу. Не давався дуб і все. Намертво вчепився в землю і не могли його відірвати від неї ані люди, ані тягачі - жодні металеві троси не витримували. Так і лежать рештки дуба досі коло каплички. Кажуть, з пня виріс молодий дуб. Тут відбувається ще чимало різних див, які людський розум не може осягнути...
Зовсім поруч знаходиться державний історико-культурний заповідник "Нагуєвичі".
Джерело «Маруся» у Заглині
На Жовківщині, у Заглинах, які нині є частиною села Монастирок, в межах Регіонального ландшафтного парку "Равське Розточчя", знаходиться чудотворне джерело. Як свідчать архіви, у XV-XVI століттях тут стояв василіанський монастир. За переказом, під час одного з нападів, татари зруйнували йлшл. Врятувався лише один чернець, який і поселився самітником в заглинському урочищі. З часом до нього почали приєднуватися втікачі з інших околиць.
Легенда оповідає, що десь у XVII столітті біля села гралися пастушки. Серед них була дівчинка Маруся, якій одного разу під час молитви з`явилася Богородиця. Маруся розповіла односельчанам про те, що бачила і повела їх на місце появи. Але не всі повірили. Були і такі, що сміялися з неї та глузували. Дитина плакала. Але раптом підвела очі вгору і знову побачила свою небесну гостю. Маруся сказали: “Вона тут, я її бачу”. За проханням Богоматері дівчинка підійшла до гори і рукою розгорнула землю. Сталося чудо: з-під землі почало бити джерело.
Через деякий час біля цього джерела отримала оздоровлення і зцілення незряча донька місцевого пана, яку не могли вилікувати найкращі лікарі світу. Тоді пан подарував громаді села Монастирок землю, на якій знаходилось джерело. Люди відмежували подаровану землю викопаним ровом, який зберігся до наших днів. з того часу місцеві жителі назвали джерело “Маруся”.
У 1871 році селяни власними пожертвами збудували каплицю Богородиці. Того ж року єпископ Перемиський І. Ступницький надав джерелу у Заглиній статус відпустового місця і 13 вересня тут щорічно святкують празник на честь Богородиці.
На мiсцi джерела споруджено капличку та басейн-купiль. Деякi прочани, шукаючи зцiлення вiд найважчих недуг, приїжають у Заглину, в Монастирець.
Джерело у Биличах
У селі Биличі на Старосамбірщині теж є своя легендарна криничка – колись давно пастухи побачили осяяну світлом Богородицю, з-під стіп якої забило джерело. З того часу на це місце приходили зцілюватися жителі довколишніх сіл. Як повідають старожили, землею, на якій розташоване цілюще джерело, володів один пан. Його дочка, помолившись до Богородиці, обмила водою з джерела своє обличчя і прозріла. Вдячний пан віддав землю з джерелом під будівництво каплички, щоб усі бажаючі могли приходити туди.
1944 року совєцьким окупантам наказали закопати цю криничку. Особливо старався в цьому богохульному дійстві один вояк з Омська. Через якийсь час він одружився, в нього народилася дитина. Та виявилося, що хлопчик незрячий. Лікарі не знаходили жодних вад і не могли пояснити, чому дитина не може бачити. Одного разу колишньому солдатові приснився сон: Богородиця нагадала йому засипану криничку. Сказала знайти те місце, розчистити і вмити очі дитині водою. Довго шукав чоловік у лісі біля села закинуте джерело, нарешті знайшов, розчистив його, і потекла цілюща вода. Коли промили очі сліпого хлопчика тою водою, дитина почала бачити. Батько зі сльозами на очах упав на коліна і почав гаряче молитися, просячи прощення за свій богохульний вчинок.
Джерело Крехівського монастиря
Появу джерела відносять до часу заснування скельного монастиря, заснованого, за переказами, Йоіломі Сильвестром наприкінці ХVI ст.
Джерело назване в честь ікони Матері Божої Люрдської, а купіль – в честь святої Анни. Вони розташовані в південно-західній стороні від монастиря, серед гущі Новояворівського заповідника.
Після повернення обителі отцям-василіанам у 1990 році джерело було розчищено, над ним встановили статую Богородиці і звели капличку, яку згодом замінили на кам’яну.
Джерело у Раковці
Неподалік Львова у селі Раковець на Пустомитівщині з-під гори, на якій розташована церква св. Маковеїв, тече чи ненайвідоміше джерело. Воно має досить цікаву історію. Ще за австрійських часів, на місці сучасного ключа було поле. Під час сільськогосподарських робіт власник виявив, що із під землі, пробивається джерело. Невідомо чому, але чоловік звелів його замурувати. А після того, як джерело замурували, чоловік несподівано осліп.
Так прожив він сліпим два роки. І от, одного разу, йому приснився сон, в якому було сказано, що він прозріє лише тоді, коли відкриє джерело, та тричі вмиє обличчя його водою. Чоловік прислухався до незвичайної поради, і виконавши вказане – вмить прозрів. На подяку за зцілення, звів муровану капличку неподалік джерела. Під час другої світової війни, капличка була розібрана, і відновлена уже за Незалежності України.
Місцеві люди твердять, що в давні часи над цим джерелом навіть об’явилася Богородиця. Кажуть, хто пройде дванадцять кіл по воді з молитвою, той зцілиться від будь якої недуги.
На початку 90-их років минулого століття в Раковець приїжджали науковці з Одеси. Проаналізувавши воду, вони виявили в ній великий вміст срібла. Ця вода вилікувала багато людей від найрізноманітніших захворювань. Але, безперечно, не лише срібло надає цілющі сили джерелу.
"Ця жива вода від усіх хвороб помагає. Навіть бездітним подружжям. Головне, коли по колу ходиш, треба вірити в оздоровлення й молитися. А ще треба щодня пити склянку води натщесерце. Мій родич цією водичкою виразку шлунка вилікував", – переконана 58-річна Олена Жилко із села Красів Миколаївського району Львівщини.
Джерело в урочищі Студенець
В урочищі Студенець, що за кілометр на південний захід від села Лісок (нині – присілок села Чернилява) на Яворівщині, б’є потужне джерело святого Онуфрія. Легенди кажуть, колись тут поряд була печера, в якій жив монах-пустельник.
На цьому місці люди збудували дерев’яну капличку, яка простояладо 1872 року, поки не було споруджено нової. 1944 року біля джерела зупинилися на привал радянські військові, які зруйнували святиню і спалили її уламки.
У 70-х роках ХХ століттябрати Володимир та Ярослав Дейнеги – вирішили власними силами відновити святиню. Вони заклали фундамент і вимурували стіни. Їм допомагали сільські хлопчаки, які пасли худобу. У райкомі партії новозведену каплицю наказали знову зруйнувати. Серед місцевих мешканців не знайшлося тих, хто погодився виконати богохульний наказ, тому для цього пригнали танк із полігону.
Сучасну муровану капличку збудували у 1993 році. На на її головній стіні – ікона святого Онуфрія, яка зцілює, як і тутешня освячена вода.
З життєпису Онуфрія дізнаємося, що цей святий з походження – перський принц, який жив у IV столітті. 10-річним хлопчиком він вийшов з монастиря і помандрував у безлюдну пустелю – до місця, куди його спровадив дух. У одній із печер місцевий старий пустельник навчив молодого Онуфрія протистояти спокусам. Після смерті старця Онуфрій залишився сам і ще 70 років боровся з людськими оманами, спокусами та пристрастями. Він сидів, молився і благав у Бога лише одного - терпіння. Онуфрій був справжнім йогом - додержував строгого посту і мужньо зносив холод та спеку. Волосся та борода пустельника звисали до землі. Біля печери виросло дерево, що давало плоди, а з-під нього текло джерело з холодною водою. Так Онуфрій став хранителем цього місця.
Джерело у Тишковичах
За 4 кілометри від польського кордону на дорозі Мостиська-Добромиль розкинулося село Тишковичі. Серед їхнього лісу із давніх давен стоїть капличка Богородиці, збудована біля джерела. Вважається, що той, хто омиється водою з нього, буде зцілений.
Згідно з переказами, капличка у тишковицькому лісі існує ще з часів татарських нападів на українські землі. Під час одного з таких нападів місцеві жителі втекли до лісу і заховались всередині каплиці. Перелякані люди ревно молились і раптом їм об’явилась Богиня, яка сховала втікачів під своїм священим покровом.
Існує й інша легенда. Кріпаки, які працювали поблизу на полі, часто ходили до каплиці пити воду. Пан, щоб відлякати їх від цього джерела, вирішив осквернити святе місце і кинув туди здохлого собаку. Після цього його сім’ю спіткало велике горе – важко захворів син. Спроби вилікувати його не увінчались успіхом. Тоді пану порадили очистити джерело у лісі і дати сину напитись з нього води. З відчаю пан послухав пораду і одразу ж після цього його син одужав. З того часу каплиця і джерело біля неї стали святим місцем для жителів навколишніх сіл.
В 70-ті роки ХХ століття комуністи-окупанти вирішили зруйнувати капличку – підірвати її. На превелике диво, хоч стіни й розлетілись, жодна з ікон і вишивані рушники, які були всередині, зовсім не постраждали. З часом місцеві жителі спільними зусиллями відбудували каплицю.
Джерело Матері Божої у Моршині
Джерело № 4 («Джерело Матері Божої») — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Розташована в межах міста Моршина Львівської області, на вулиці Джерельній (неподалік від центрального бювета). Площа 0,36 га. Статус надано 1984 року. Перебуває у віданні: Прикарпатська рада курорту. Статус надано з метою збереження джерела мінеральної води (гідрокарбонатно-кальцієва, у домішку — калій, натрій, магній, залізо, сульфати).
Джерело розташоване в лісопарковій зоні на південь від санаторію “Мармуровий палац”. Над джерелом, за невеликою огорожею, встановлена статуя Богородиці. Вода цього джерела відноситься до типу гідрокарбонатно-кальцієвих вод, містить калій, натрій, магній, залізо, сульфати і є джерелом природної столової води «Моршинська». За своїм складом і смаковими якостями вона повністю ідентична Трускавецькій воді, проте позбавлена неприємного запаху, і підходить для щоденного вживання всім без винятку.
За легендою, колись давно на цьому місці Пречиста явилася пастушці і пообіцяла, що тут заб’є джерело, яке зцілюватиме людей, котрі молитвою прославлятимуть Творця.
© Портал SPADOK.ORG.UA
